початий
ПОЧАТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почати 1, 3-5. Входить магістер і Річард попереду, провадячи загарливо далі розмову, почату ще надворі (Л. Укр., III, 1952, 96); - Даниле, тихенько вскоч у хату, щоб не збудити старих, і винеси хлібину. - Хлібину чи хліба?.. - Цілу хлібину, не почату (Стельмах, І, 1962, 557); // у знач. ім. почате, того, с. Робота, справа, якій покладено початок. Девіз змагання: почате доводити до кінця (Хлібороб Укр., 3, 1968, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | початий | почата | почате | початі |
Родовий | початого | початої | початого | початих |
Давальний | початому | початій | початому | початим |
Знахідний | початий, початого | почату | почате | початі, початих |
Орудний | початим | початою | початим | початими |
Місцевий | на/у початому, початім | на/у початій | на/у початому, початім | на/у початих |