почухати
ПОЧУХАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. 1. Док. до чухати. Посидів дядько, подивився на мене, на дитину, почухав свою голову (Мирний, І, 1954, 87); Хома, забуваючи про європейський етикет, замислено почухав потилицю (Гончар, III, 1959, 244); Чоловік заклопотано почухав за вухом (Вільде, Сестри.., 1958, 472).
3. кому, що, перен. Побити кого-небудь. [Ведмідь:] Бабусю, маєш ти лозину? Ану, почухай Лису спину... (Олесь, Вибр., 1958, 480).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почухаю | почухаємо |
2 особа | почухаєш | почухаєте |
3 особа | почухає | почухають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почухав | почухали |
Жіночий рід | почухала | |
Середній рід | почухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почухаймо | |
2 особа | почухай | почухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | почухавши |