пошепотітися
ПОШЕПОТІТИСЯ, очуся, отишся і ПОШЕПОТАТИСЯ, очуся, очешся, док. Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час. Незабаром прийшов комсомольський товариш секретар і, про щось пошепотівшись із товаришами, одкрив засідання бюро й разом загальні збори осередку (Епік, Тв., 1958, 422); Сергійко побіг у кухню, щось там пошепотівся з Лукією й застрибав на одній нозі (Кучер, Трудна любов, 1960, 41).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошепочуся | пошепотимося |
2 особа | пошепотишся | пошепотитеся |
3 особа | пошепотиться | пошепотяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошепотівся | пошепотілися |
Жіночий рід | пошепотілася | |
Середній рід | пошепотілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошепотімося | |
2 особа | пошепотися | пошепотіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пошепотівшись |