пошкребти
ПОШКРЕБТИ, бу, беш, перех. Док. до шкребти. Яків Степанович спохмурнів, заклопотано пошкріб потилицю (Збан., Малин. дзвін, 1958, 73); Закололи, значить, того кабана ік Новому року. Закололи, обсмалили, пошкребли, хвоста та вуха дітям пооддавали (Вишня, II, 1956, 37); * Образно. Треба зробити так, щоб у «Зірці» [колгоспі] все було гаразд. А Храпчука пошкребти, і добре пошкребти, щоб зійшов із нього дешевий блиск (Жур., Вел. розмова, 1955, 23).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкребу | пошкребемо |
2 особа | пошкребеш | пошкребете |
3 особа | пошкребе | пошкребуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошкріб | пошкребли |
Жіночий рід | пошкребла | |
Середній рід | пошкребло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкребімо | |
2 особа | пошкреби | пошкребіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пошкрібши |