прабатьківський
ПРАБАТЬКІВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до прабатьки. Він затис в долоні колос, Наче важить у руці. Принесе його додому, У прабатьківське село (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 16); // Належний прабатькам. Овідій, я живу край берегів смутних, Що ларів їм своїх прабатьківських, старих Ти в давні дні приніс і попіл свій зоставив (Зеров, Вибр., 1966, 390).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прабатьківський | прабатьківська | прабатьківське | прабатьківські |
Родовий | прабатьківського | прабатьківської | прабатьківського | прабатьківських |
Давальний | прабатьківському | прабатьківській | прабатьківському | прабатьківським |
Знахідний | прабатьківський, прабатьківського | прабатьківську | прабатьківське | прабатьківські, прабатьківських |
Орудний | прабатьківським | прабатьківською | прабатьківським | прабатьківськими |
Місцевий | на/у прабатьківському, прабатьківськім | на/у прабатьківській | на/у прабатьківському, прабатьківськім | на/у прабатьківських |