правдомовний
ПРАВДОМОВНИЙ, а, е. Який говорить правду. Цим разом вона була правдомовна (Коб., III, 1956, 360); // Щирий, правдивий. Стефа говорила правду про Данка й Лучіку. Він навіть не заперечує того. І ця його правдомовна.. одвертість болить її найдужче (Вільде, Б'є восьма, 1945, 61); * Образно. Серця у нас пісенні, правдомовні (Павл., Бистрина, 1959, 177).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | правдомовний | правдомовна | правдомовне | правдомовні |
Родовий | правдомовного | правдомовної | правдомовного | правдомовних |
Давальний | правдомовному | правдомовній | правдомовному | правдомовним |
Знахідний | правдомовний, правдомовного | правдомовну | правдомовне | правдомовні, правдомовних |
Орудний | правдомовним | правдомовною | правдомовним | правдомовними |
Місцевий | на/у правдомовному, правдомовнім | на/у правдомовній | на/у правдомовному, правдомовнім | на/у правдомовних |