правничий
ПРАВНИЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що юридичний. Він допитувався в мене про якийсь правничий твір (Коб., III, 1956, 17); Адже на те записався [Славко] на правничий факультет, аби міг дома сидіти (Март., Тв., 1954, 238); Особливо гідний пам'яті виступ на цьому процесі «експерта» від правничих наук, полковника Сміта (Смолич, Після війни, 1947, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | правничий | правнича | правниче | правничі |
Родовий | правничого | правничої | правничого | правничих |
Давальний | правничому | правничій | правничому | правничим |
Знахідний | правничий, правничого | правничу | правниче | правничі, правничих |
Орудний | правничим | правничою | правничим | правничими |
Місцевий | на/у правничому, правничім | на/у правничій | на/у правничому, правничім | на/у правничих |