правозастосування
ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ, -я, с. Здійснювана в процедурно-процесуальному порядку владно-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права. // Одна з форм реалізації права, втілення в життя абстрактних норм закону, їх конкретизація; особливістю правозастосування є здійснення його спеціально уповноваженими суб'єктами, у визначених формах та порядку, з обов'язковим результатом у вигляді владного рішення.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правозастосування | правозастосування |
Родовий | правозастосування | правозастосувань |
Давальний | правозастосуванню | правозастосуванням |
Знахідний | правозастосування | правозастосування |
Орудний | правозастосуванням | правозастосуваннями |
Місцевий | на/у правозастосуванні | на/у правозастосуваннях |
Кличний | правозастосування | правозастосування |