правопорядок
ПРАВОПОРЯДОК, дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом. Обов'язок радянських людей - стояти на сторожі законності і правопорядку, проявляти нетерпимість до зловживань і боротися з ними (Програма КПРС, 1961, 92); Значно просунувся вперед розвиток соціалістичної демократії - зміцнено правопорядок, розвинуто законодавство, підвищилась роль і активність Рад (Про 50-річчя СРСР, 1972, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правопорядок | правопорядки |
Родовий | правопорядку | правопорядків |
Давальний | правопорядкові, правопорядку | правопорядкам |
Знахідний | правопорядок | правопорядки |
Орудний | правопорядком | правопорядками |
Місцевий | на/у правопорядку | на/у правопорядках |
Кличний | правопорядку | правопорядки |