правотворчість
ПРАВОТВОРЧІСТЬ, -чості, ж. Розробка і прийняття правових норм як прерогатива держави. // Діяльність компетентних державних органів і громадських організацій, спрямована на створення, зміну або скасування певних норм права; у правотворчості має бути забезпечене верховенство закону, насамперед конституції.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правотворчість | правотворчості |
Родовий | правотворчості, правотворчости | правотворчостей |
Давальний | правотворчості | правотворчостям |
Знахідний | правотворчість | правотворчості |
Орудний | правотворчістю | правотворчостями |
Місцевий | на/у правотворчості | на/у правотворчостях |
Кличний | правотворчосте | правотворчості |