пражений
ПРАЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пражити 1, 3.
2. у знач. прикм. Смажений або топлений. Замурувалися [монахи] в ямах та кам'яних печерах, куди тільки раз на тиждень подавано їм трохи праженого бобу, щоб не вмерли з голоду (Фр., XVI, 1955, 420); В Радивилові треба чекати [поїзда] дві години, а за той час можна купити собі, що треба, молоко ж, я думаю, може бути свіже цілу добу, якщо пражене буде (Л. Укр., V, 1956, 50).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пражений | пражена | пражене | пражені |
Родовий | праженого | праженої | праженого | пражених |
Давальний | праженому | праженій | праженому | праженим |
Знахідний | пражений, праженого | пражену | пражене | пражені, пражених |
Орудний | праженим | праженою | праженим | праженими |
Місцевий | на/у праженому, праженім | на/у праженій | на/у праженому, праженім | на/у пражених |