претендент
ПРЕТЕНДЕНТ, а, ч., на що і без додатка, рідко на кого, до чого. Той, хто претендує на що-небудь, хто має підстави одержати щось, заволодіти чимсь. Крім Калиновичів, був іще інший претендент до спадку (Фр., VI, 1951, 203); «Він справді має імпозантний вигляд, цей запопадливий претендент на Ольгу», - думає Рошкевич (Кол., Терен.., 1959, 332); Перед редактором журналу «Безвірний» стояло двоє людей, претенденти на премію (Еллан, II, 1958, 31); У 1174 р. київським князем став представник смоленської династії Роман Ростиславич. Але він недовго утримався на київському столі і змушений був поступитися сильнішому претендентові - Святославу Всеволодовичу (Нар. стар. іст. УРСР, 1957, 571); Визначився переможець півфінального матчу претендентів на першість світу з шахів (Рад. Укр., 22.VII 1971, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | претендент | претенденти |
Родовий | претендента | претендентів |
Давальний | претендентові, претенденту | претендентам |
Знахідний | претендента | претендентів |
Орудний | претендентом | претендентами |
Місцевий | на/у претенденті, претендентові | на/у претендентах |
Кличний | претенденте | претенденти |