претензійний
ПРЕТЕНЗІЙНИЙ, а, е. 1. Який прагне виявити у чомусь свою оригінальність, підкреслити свою надзвичайність. Я визначаю себе як найменш претензійного режисера в тому розумінні, що, як не типова у цьому плані фігура, я не претендую на утвердження якоїсь «школи» (Довж., III, 1960, 181); // В якому виявляється претензія на оригінальність; підкреслено-незвичайний. Правду мовити, мені львівські карточки не сподобались, чогось ми там дуже викручений і претензійний вид маємо (Л. Укр., V, 1956, 41); На повному кар'єрі кіннотники промайнули й повз розкішну, претензійну в своєму.. цяцькуванні будівлю біржі (Смолич, V, 1959, 797); Рішуче виступає він [І. Франко] проти філософії історії в «Войне и мире», називаючи її туманною, парадоксальною і претензійною (Рад. літ-во, 3, 1957, 48).
2. Стос. до претензії (у 1, 4 знач.). Претензійні справи.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | претензійний | претензійна | претензійне | претензійні |
Родовий | претензійного | претензійної | претензійного | претензійних |
Давальний | претензійному | претензійній | претензійному | претензійним |
Знахідний | претензійний, претензійного | претензійну | претензійне | претензійні, претензійних |
Орудний | претензійним | претензійною | претензійним | претензійними |
Місцевий | на/у претензійному, претензійнім | на/у претензійній | на/у претензійному, претензійнім | на/у претензійних |