прецедент
ПРЕЦЕДЕНТ, у, ч. 1. Вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних вчинків, випадків. Про гонорар докторові Дерижанову я надумалася так : його питай не питай, він нічого виразно не скаже, я се знаю з деяких прецедентів (Л. Укр., V, 1956, 236); [5-й чиновник:] У вас нема посилань на авторитети. Це не має прецедентів у науці. [Мічурін:] То й добре... Тепер наука їх матиме (Довж., І, 1958, 425); Навіть найбільш загальний екскурс в історію містобудування свідчить, що не було ще такого прецеденту, щоб нові засоби відкидали зроблене у цій галузі раніше (Веч. Київ, 26.VI 1971, 4).
2. У праві - рішення суду щодо певної справи, яке в подальшому є взірцем для судів при розв'язанні аналогічних справ. Мені не слід було забувати, що по судах цієї, як і всіх англо-американських країн, вирішальну роль грають не закони, лише прецеденти (Кулик, Записки консула, 1958, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прецедент | прецеденти |
Родовий | прецеденту | прецедентів |
Давальний | прецедентові, прецеденту | прецедентам |
Знахідний | прецедент | прецеденти |
Орудний | прецедентом | прецедентами |
Місцевий | на/у прецеденті | на/у прецедентах |
Кличний | прецеденте | прецеденти |