привалювати
ПРИВАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВАЛИТИ, валю, валиш, док. 1. перех. Підминаючи під себе, придавлювати, накривати кого-, що-небудь. Ліниво перевалюючися, покотився камінь униз, ..привалюючи маленькі кущики полину по дорозі (Хотк., II, 1966, 20); - Барикада впала і привалила вас (Фр., VI, 1951, 163); Черниш інстинктивно пригнувся на дно човна, важкий водограй з шумом привалив його зверху, обдав гострою хвилею з ніг до голови (Гончар, III, 1959, 352); // чим. Валячи, нахиляючи щось, придавлювати, притискувати кого-, що-небудь. [Полковник:] Ти каменем привалив двері? Відвали каменя зараз! [Гадюка:] Сам відвали (Кроп., V, 1959, 486); Я чув, як вони вдвох розвантажували машину. Дошки падали під самим наметом - здавалось, вони обоє хочуть привалити мене ними (Хор., Ковила, 1960, 67); * Образно. Тиша привалила каменем юрбу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 317); - Я теж можу словом привалить. Так привалить, що й рукою не ворухнеш (Кучер, Трудна любов, 1960, 308); // безос. Засипати, завалювати, причавлювати кого-небудь. Здається, таку стіну тільки торкни, так і обвалиться, але спробуй - там тонни грунту. Були, правда, випадки, що й привалювало людей (Гончар, Тронка, 1963, 78); В північному крилі обвал, там людей лавою привалило (Ткач, Плем'я.., 1961, 114); Коли минув перший чад перших привітань і грізна дійсність безжалісно заглянула в очі, - наче каменем одразу всіх привалило (Хотк., II, 1966, 109).
2. перех. Валячи, нахиляючи, притуляти які-небудь предмети один до одного. Діставшись верхів'я мису, вони привалили два важкі камені, щоб вітер не розвіяв ватри, і почали розпалювати вогонь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 294).
3. перев. док., неперех., розм. Прийти у великій кількості. Юрба росте, од потоку - білили полотно - поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (Головко, II, 1957, 218); «Діждався честі, - радів Йонька, не зводячи із сина очей, - он скільки людей за розумним словом привалило» (Тют., Вир, 1964, 212); Першими привалили путіловські ковалі, які залишалися в місті, і ті, що не встигли виїхати (Бурл., Напередодні, 1956, 156); // перен. Збільшитися, виявитися з більшою інтенсивністю (про силу). - Знав, що можуть наздогнати, і не тікав. Така сила мені привалила тоді (Головко, II, 1957, 509).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | привалюю | привалюємо |
2 особа | привалюєш | привалюєте |
3 особа | привалює | привалюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | привалюватиму | привалюватимемо |
2 особа | привалюватимеш | привалюватимете |
3 особа | привалюватиме | привалюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | привалював | привалювали |
Жіночий рід | привалювала | |
Середній рід | привалювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | привалюймо | |
2 особа | привалюй | привалюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | привалюючи | |
Минулий час | привалювавши |