привільний
ПРИВІЛЬНИЙ, а, е. 1. Безмежний, широкий (про який-небудь простір). Тече, мов пісня, Влтава - Привільна, величава (Нех., Чудесний сад, 1962, 126); Степ у цю пору весь залитий сонцем, огорнутий голубими димками весняних випарів, привільний, широкий і безконечний (Тют., Вир, 1964, 137).
2. перен. Вільний, нічим не обмежений. - Зоставайся, Ласун, жити з нами, - говорили [розбійники], - життя тобі буде хороше й привільне в нас (Вовчок, І, 1955, 307); Геннадій Курай вів привільне життя і не хотів сам собі надівати пута (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 142); // Величавий, роздольний (перев. про пісню). Було для нього в цій пісні щось по-степовому дике, привільне, буйне (Гончар, Таврія.., 1957, 528); Заслужена капела виконувала.. ніжну, тужливу, але широку й привільну пісню (Кучер, Прощай.., 1957, 246).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | привільний | привільна | привільне | привільні |
Родовий | привільного | привільної | привільного | привільних |
Давальний | привільному | привільній | привільному | привільним |
Знахідний | привільний, привільного | привільну | привільне | привільні, привільних |
Орудний | привільним | привільною | привільним | привільними |
Місцевий | на/у привільному, привільнім | на/у привільній | на/у привільному, привільнім | на/у привільних |