привітання
ПРИВІТАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. привітати і привітатися. Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (Коцюб., І, 1955, 193); - Славайсу, - сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Черемш., Тв., 1960, 101).
2. Те саме, що вітання 1, 2. Дзенькнув дзвоник, господар сам пішов одчинити, прихиливши двері з кабінету. Почулася розмова, привітання (Гр., І, 1963, 539); Забувши.. своє панство, зустрів [господар] батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах (II. Куліш, Вибр., 1969, 127); Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином (Ю. Янов., І, 1954, 59).
На знак привітання - те саме, що На знак привіту (див. привіт). Стали всі три відділи довгими рядами перед зібраною громадою і склепили хоругви на знак привітання (Фр., VI, 1951, 90); Офіцер підніс руку до кашкета на знак привітання (Досв., Вибр., 1959, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | привітання | привітання |
Родовий | привітання | привітань |
Давальний | привітанню | привітанням |
Знахідний | привітання | привітання |
Орудний | привітанням | привітаннями |
Місцевий | на/у привітанні | на/у привітаннях |
Кличний | привітання | привітання |