привітливий
ПРИВІТЛИВИЙ, а, о. Те саме, що привітний. [Молодиця:] Така ж привітлива дівчина і вдобавок [до того ж] як змальованая! (Вас., III, 1960, 50); Для неї немає привітливого погляду, немає ласкавого слова, її мов не примічають, вона щось лишнє у хаті (Мирний, IV, 1955, 75); Сподобалися півнику привітливі слова (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 169); Швидко батько й мати помітили, що ясні очі і тихі, щирі розмови їх найстаршої дочки Маринці зробили для Андруся їх хату ще привітливішою і теплішою (Фр., III, 1950, 61).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | привітливий | привітлива | привітливе | привітливі |
Родовий | привітливого | привітливої | привітливого | привітливих |
Давальний | привітливому | привітливій | привітливому | привітливим |
Знахідний | привітливий, привітливого | привітливу | привітливе | привітливі, привітливих |
Орудний | привітливим | привітливою | привітливим | привітливими |
Місцевий | на/у привітливому, привітливім | на/у привітливій | на/у привітливому, привітливім | на/у привітливих |