пригамований
ПРИГАМОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригамувати; // пригамовано, безос. присудк. сл. Насилу спинено розлючених бійців І пригамовано шляхетську завірюху (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 229).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пригамований | пригамована | пригамоване | пригамовані |
Родовий | пригамованого | пригамованої | пригамованого | пригамованих |
Давальний | пригамованому | пригамованій | пригамованому | пригамованим |
Знахідний | пригамований, пригамованого | пригамовану | пригамоване | пригамовані, пригамованих |
Орудний | пригамованим | пригамованою | пригамованим | пригамованими |
Місцевий | на/у пригамованому, пригамованім | на/у пригамованій | на/у пригамованому, пригамованім | на/у пригамованих |