пригвинчений
ПРИГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригвинтити. Ліжко пригвинчене до підлоги.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пригвинчений | пригвинчена | пригвинчене | пригвинчені |
Родовий | пригвинченого | пригвинченої | пригвинченого | пригвинчених |
Давальний | пригвинченому | пригвинченій | пригвинченому | пригвинченим |
Знахідний | пригвинчений, пригвинченого | пригвинчену | пригвинчене | пригвинчені, пригвинчених |
Орудний | пригвинченим | пригвинченою | пригвинченим | пригвинченими |
Місцевий | на/у пригвинченому, пригвинченім | на/у пригвинченій | на/у пригвинченому, пригвинченім | на/у пригвинчених |