пригладжений
ПРИГЛАДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригладити. Коса [у Тетяни] біляста. Старанно причісана й пригладжена (Вас., II, 1959, 80); Вона спинилася у чорному отворі дверей, згорблена і стара, з дбайливо пригладженою зачіскою (Кучер, Полтавка, 1950, 56).
2. у знач. прикм., перен. Позбавлений оригінальності, гостроти. Толстой у своїх творах ставив занадто животрепетні питання шляхів розвитку Росії, ..щоб його могла задовольнити вишукана, пригладжена літературна мова його часу (Кундзич, Діези.., 1956, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пригладжений | пригладжена | пригладжене | пригладжені |
Родовий | пригладженого | пригладженої | пригладженого | пригладжених |
Давальний | пригладженому | пригладженій | пригладженому | пригладженим |
Знахідний | пригладжений, пригладженого | пригладжену | пригладжене | пригладжені, пригладжених |
Орудний | пригладженим | пригладженою | пригладженим | пригладженими |
Місцевий | на/у пригладженому, пригладженім | на/у пригладженій | на/у пригладженому, пригладженім | на/у пригладжених |