пригніченість
ПРИГНІЧЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. пригнічений 3. Здавалося, мов щось пригнічувало і цю тісну, хатку, і людей, що в їй [ній] жили. Сама Ївга не пасувала до цього темного закутка вбозтва і пригніченості (Гр., II, 1963, 353); Голос, хода і вираз обличчя Марфи виказували смуток і пригніченість (Хор., Незакінч. політ, 1960, 112).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пригніченість | пригніченості |
Родовий | пригніченості, пригнічености | пригніченостей |
Давальний | пригніченості | пригніченостям |
Знахідний | пригніченість | пригніченості |
Орудний | пригніченістю | пригніченостями |
Місцевий | на/у пригніченості | на/у пригніченостях |
Кличний | пригніченосте | пригніченості |