пригублений
ПРИГУБЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пригубити. Свою неприступність для жінок Наливайко шанував без хизування, але глибоко, як релігію вояцьку.. Зайво випитий ківш угорського вина з ніжних рук молодої Барбари, та ще й пригубленого такими устами - ламав священні вояцькі звичаї (Ле, Наливайко, 1957, 74).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пригублений | пригублена | пригублене | пригублені |
Родовий | пригубленого | пригубленої | пригубленого | пригублених |
Давальний | пригубленому | пригубленій | пригубленому | пригубленим |
Знахідний | пригублений, пригубленого | пригублену | пригублене | пригублені, пригублених |
Орудний | пригубленим | пригубленою | пригубленим | пригубленими |
Місцевий | на/у пригубленому, пригубленім | на/у пригубленій | на/у пригубленому, пригубленім | на/у пригублених |