призволяти
ПРИЗВОЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРИЗВОЛИТИ, лю, лиш, док., заст. 1. неперех. Виявляти ласку, милість. [Воєвода:] Насправді, несподівана то честь, Клянусь вогнем, що найясніша пані Призволила назустріч вийти нам (Коч., П'єси, 1951, 131); // перех. Пропонувати що-небудь як ласку, милість. [Єпископ:] Смертельний гріх оці твої прокльони, ще й в годину, коли тобі брати братерську поміч так гойно призволяють (Л. Укр., II, 1951, 230).
2. неперех. Давати дозвіл, згоду на що-небудь. [Халява:] Вельможного пана позволю спитати, Чи призволяєте нам починати? (Кроп., V, 1959, 272); Звернувся панотець до Йвана, щоб його заніс до кімнати. Але й на це не хотіла їмость [милостива пані] призволити. Нащо смішитися перед людьми? (Март., Тв., 1954, 228).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | призволяю | призволяємо |
2 особа | призволяєш | призволяєте |
3 особа | призволяє | призволяють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | призволятиму | призволятимемо |
2 особа | призволятимеш | призволятимете |
3 особа | призволятиме | призволятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | призволяв | призволяли |
Жіночий рід | призволяла | |
Середній рід | призволяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | призволяймо | |
2 особа | призволяй | призволяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | призволяючи | |
Минулий час | призволявши |