призвідець
ПРИЗВІДЕЦЬ, дця, ч., розм. Те саме, що призвідник. Панас і Юрко цілими днями.. тинялись по гаях Красної балки. Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (Добр., Очак. розмир, 1965, 288); Тепер світ знову бачить, що саме Радянський Союз та інші соціалістичні держави становлять головну силу, яка перепиняє шлях призвідцям третьої світової війни (Ком. Укр., 1, 1963, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | призвідець | призвідці |
Родовий | призвідця | призвідців |
Давальний | призвідцеві, призвідцю | призвідцям |
Знахідний | призвідця | призвідців |
Орудний | призвідцем | призвідцями |
Місцевий | на/у призвідці, призвідцеві | на/у призвідцях |
Кличний | призвідцю | призвідці |