приклякати
ПРИКЛЯКАТИ, аю, аєш, недок., ПРИКЛЯКНУТИ і рідко ПРИКЛЯКТИ, кну, кнеш; мин. ч. приклякнув, нула, ло і прикляк, ла, ло; док., розм. 1. Ставати навколішки. Вона приклякає біля батюшки на призьбі й заходиться витирати рушником його обличчя (Тудор, Народження, 1941, 211); Бабуня шептала молитву, а я, приклякнувши і спираючись ліктями на її колінах, числила морщинки, що повкладалися над її очима (Коб., І, 1956, 124); Приклякши на землю і розгорнувши недавно наметений сніг, бадилля і сіно, напхане на купу, комісар відкрив під парканом досить простору яму, котрою можна було з вулиці пролізти сюди (Фр., IV, 1950, 46).
2. Пригинатися. Стояла [мати] на колінах, обернувшись до образів, і, раз у раз обмахуючи себе навхрест рукою, приклякала до долівки в глибоких поклонах (Речм., Весн. грози, 1961, 81); Ще до збирання он скільки часу, а вона [пшениця] приклякла, похилила колос, стали пересихати ості (Оров., Зел. повінь, 1961, 20).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приклякаю | приклякаємо |
2 особа | приклякаєш | приклякаєте |
3 особа | приклякає | приклякають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приклякатиму | приклякатимемо |
2 особа | приклякатимеш | приклякатимете |
3 особа | приклякатиме | приклякатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приклякав | приклякали |
Жіночий рід | приклякала | |
Середній рід | приклякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приклякаймо | |
2 особа | приклякай | приклякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приклякаючи | |
Минулий час | приклякавши |