приковуватися
ПРИКОВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИКУВАТИСЯ і рідко ПРИКУТИСЯ, уюся, уєшся, док. 1. Приєднуватися до чого-небудь унаслідок кування. * У порівн. Коли вже раз попався, - Наче в пастку бідна миш, - То сиди, мов прикувався. Не рушай, мовчи та диш (Л. Укр., II, 1951, 274).
2. тільки 3 ос., у сполуч. із сл. очі, погляд, перен. Зосереджувати свій погляд на кому-, чому-небудь. Коли звернулися [очі Сави] раз на що і прикувалися на хвильку до чого, почали миготіти в холодному, мов сталь, блиску (Коб., II, 1956, 34); Його очі прикулися до лівої половини Шевчукових грудей (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 325).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приковуюся | приковуємося |
2 особа | приковуєшся | приковуєтеся |
3 особа | приковується | приковуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приковуватимуся | приковуватимемося |
2 особа | приковуватимешся | приковуватиметеся |
3 особа | приковуватиметься | приковуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приковувався | приковувалися |
Жіночий рід | приковувалася | |
Середній рід | приковувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приковуймося | |
2 особа | приковуйся | приковуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приковуючись | |
Минулий час | приковувавшись |