прикрикнути
ПРИКРИКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до прикрикувати. Мовчать, ані пари з уст. Тільки поручик на мене прикрикнув, щоб я Не дуже базікав (Собко, Скеля.., 1961, 47); Викотилось йому під ноги кудлате собача, застрибало, зацявкотіло з кумедною завзятістю. Мати прикрикнула на нього, відганяючи: «Пішов вон, Колчак!» (Гончар, II, 1959, 140).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикрикну | прикрикнемо |
2 особа | прикрикнеш | прикрикнете |
3 особа | прикрикне | прикрикнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прикрикнув | прикрикнули |
Жіночий рід | прикрикнула | |
Середній рід | прикрикнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикрикнімо | |
2 особа | прикрикни | прикрикніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прикрикнувши |