принукувати
ПРИНУКУВАТИ, ую, уєш і ПРИНУКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм. 1. Те саме, що підганяти 1. - Який же в вас начальник? Чи добрий чоловік? Чи робочий? Чи, може, тільки ладен повсякчас кричати, та принукувати, та поганяти? Знаю я ті начальства! (Н.-Лев., VI, 1966, 31); // Примушувати до чого-небудь. На землі нашого брата значно більше, аніж пана, і ми повинні принукати його до праці, а не він нас (Ле, Україна, 1940, 204).
2. Те саме, що спонукати. Серце йому набрякало від тих же почуттів, які лящати й заливатися принукували соловейків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 322); Ліс нині наче зачарований, такий гарний. Тиша в нім панує. Спокій, глибина немов принукає чоловіка що раз, то більше вглиб (Коб., III, 1956, 444).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | принукую | принукуємо |
2 особа | принукуєш | принукуєте |
3 особа | принукує | принукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | принукуватиму | принукуватимемо |
2 особа | принукуватимеш | принукуватимете |
3 особа | принукуватиме | принукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | принукував | принукували |
Жіночий рід | принукувала | |
Середній рід | принукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | принукуймо | |
2 особа | принукуй | принукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | принукуючи | |
Минулий час | принукувавши |