припаяний
ПРИПАЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до припаяти; // припаяно, безос. присудк. сл. Проміжну форму становлять дукачі в дротяних та інших обідках, у яких на вушку над зображенням одного з боків припаяно скромну розетку, коронку, литу голівку херувима та ін. (Дукати.. Укр., 1970, 16) ; // Який пристав до чогось. Недавно сніг геть розтанув, а на покрученій стрічці річки, міцно припаяний до берегів, лежав лід (Збан., Переджнив'я, 1955, 347).
2. у знач. прикм. Ламав [бурелом] сосну, хитав, мов дуба, скелі. Із урвищ рокотав, несучи рев і сміх, Зривав орлів припаяні оселі І кидав в прірву ручаїв і лих (Ус., Дорогами.., 1951, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | припаяний | припаяна | припаяне | припаяні |
Родовий | припаяного | припаяної | припаяного | припаяних |
Давальний | припаяному | припаяній | припаяному | припаяним |
Знахідний | припаяний, припаяного | припаяну | припаяне | припаяні, припаяних |
Орудний | припаяним | припаяною | припаяним | припаяними |
Місцевий | на/у припаяному, припаянім | на/у припаяній | на/у припаяному, припаянім | на/у припаяних |