припухати
ПРИПУХАТИ1 ає, недок., ПРИПУХНУТИ, не, док. 1. Трохи напухати (про органи, частини тіла, місця на тілі). Не зоставила мати живого тіла на дочці, на другий день опухша [опухла], як пуп синя, качалася вона по полу, тоді як у Василя тілько трохи ніс припух (Мирний, IV, 1955, 72); Незчувся Степан, як, пригнув-шися, підлетів до воріт, як з розмаху ляснув грубою долонею по свіжому, примхливому, наче візерунок, рум'янцю дукача. Лише пам'ятає, що вся права щока Якова одразу припухла і залила вогнем навіть щетинисту скроню (Стельмах, II, 1962, 11).
ПРИПУХАТИ2, аю, аєш, недок., фам. 1. Марнувати час у спанні, в бездіяльності, лінощах. [Гаєнко:] Люди роблять, ну, а Гришка, звісно, припухає... [Григор:] Я не спав. Думки та мрії... (Голов., Драми, 1958, 339); - Начальство з району скоро нагряне. Вибори ж увечері, а ти знов припухаєш. Ну, що я їм скажу, коли спитають, а хто сьогодні на роботу не вийшов? Пилип (Кучер, Трудна любов, 1960, 438); - Я не поїду!.. - Ну й чорт з тобою, сиди в цьому жабнику [на острові], припухай на дозвіллі... (Збан., Курил. о-ви, 1963, 79).
2. Терпіти якісь труднощі. - Що ви питаєте? - заступився за нього Хома. - Чи не бачите, що він припухає? (Гончар, III, 1959, 227); Прийде до нього чоловік: «Чуєш, Денисе, рятуй, припухаю», і Денис рятує (Сенч., Опов., 1959, 141).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | припухаю | припухаємо |
2 особа | припухаєш | припухаєте |
3 особа | припухає | припухають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | припухатиму | припухатимемо |
2 особа | припухатимеш | припухатимете |
3 особа | припухатиме | припухатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | припухав | припухали |
Жіночий рід | припухала | |
Середній рід | припухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | припухаймо | |
2 особа | припухай | припухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | припухаючи | |
Минулий час | припухавши |