приречення
ПРИРЕЧЕННЯ, я, с . 1. Стан за знач. приректи. Приречення однієї частини робітничого класу до вимушеного безділля внаслідок надмірної праці другої його частини, і навпаки, стає засобом збагачення окремих капіталістів (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 637).
2. Неминуча доля; фатум. - Наші вороги кажуть: людство загине від пустелі.. Земля стане царством засухи - таке її фатальне приречення (Довж., II, 1959, 146); Всього лише якась сотня днів німецької окупації, але вони обернулися на вічність для наших людей, здалися їм фатальним приреченням часу (Ле, Мої листи, 1945, 36); [Чернець:] З тобою ми брати не випадково: тут божий перст, приречення святе (Лев., Драми.., 1967, 426).
3. зах. Обіцянка. - Ну, нехай і так, - сказав вкінці Тугар Вовк, - прийду завтра на тоту вашу раду.. Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (Фр., VI, 1951, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приречення | приречення |
Родовий | приречення | приречень |
Давальний | приреченню | приреченням |
Знахідний | приречення | приречення |
Орудний | приреченням | приреченнями |
Місцевий | на/у приреченні | на/у приреченнях |
Кличний | приречення | приречення |