приспорювати
ПРИСПОРЮВАТИ, юю, юєш і ПРИСПОРЯТИ, яю, яєш, недок., ПРИСПОРИТИ, рю, риш, док., діал. 1. перех. і без додатка. Збільшувати. - Якби ж не твоя мила, Я б тебе й не манила. Приспоряй, боже, ночі На мої карі очі Часочків на п'ять - Милому спокою дать (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 127); - Боюсь, щоб сьогоднішній виступ від самого початку не приспорив нам ворогів (Фр., VI, 1951, 218).
2. неперех. Збільшуватися. Зранку сніжок потроху почав падати, все прибільшуючи та приспоряючи (Мирний, III, 1954, 8).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приспорюю | приспорюємо |
2 особа | приспорюєш | приспорюєте |
3 особа | приспорює | приспорюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приспорюватиму | приспорюватимемо |
2 особа | приспорюватимеш | приспорюватимете |
3 особа | приспорюватиме | приспорюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приспорював | приспорювали |
Жіночий рід | приспорювала | |
Середній рід | приспорювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приспорюймо | |
2 особа | приспорюй | приспорюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приспорюючи | |
Минулий час | приспорювавши |