пристріти
ПРИСТРІТИ, іну, інеш; мин. ч. пристрів, стріла, ло і пристрітив, стрітила, ло; док., перех., етн. За марновірними уявленнями - заподіяти кому-небудь нещастя, хворобу своїм злим поглядом. - Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: гляне на коня, завидуючи, то і коневі не минеться (П. Куліш, Вибр., 1969, 162); Ой ти, пане мій, милий мужу мій. Нічим я тебе не пристрітила (Фр., XI, 1952, 473).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристріну | пристрінемо |
2 особа | пристрінеш | пристрінете |
3 особа | пристріне | пристрінуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пристрів | пристріли |
Жіночий рід | пристріла | |
Середній рід | пристріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристрінімо | |
2 особа | пристріни | пристрініть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пристрівши |
пристріт
ПРИСТРІТ, у, ч., етн. За марновірними уявленнями - хвороба, викликана чиїмсь злим поглядом. [Софія:] Що тобі, серденько, таке? Може, пристріт? Я побіжу верну Варку, вона уміє шептать, її баба покійна навчила (К.-Карий, І, 1960, 300); - В селі баба Ковалиха пристріт одшіптувала... (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 447); За народними звичаями пристріт замовляють, а виливають переполох (Рад. літ-во, 2, 1957, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пристріт | пристріти |
Родовий | пристріту | пристрітів |
Давальний | пристрітові, пристріту | пристрітам |
Знахідний | пристріт | пристріти |
Орудний | пристрітом | пристрітами |
Місцевий | на/у пристріті | на/у пристрітах |
Кличний | пристріте | пристріти |