притамований
ПРИТАМОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притамувати. Виструнчившись перед батальйонним, Шевченко опускав свої сині, як небо, очі з притамованою в них іронією... (Тулуб, В степу.., 1964, 124); // у знач. прикм. В осінні беззоряні ночі того року в лісах і на болотах за Унечею [містечком] часто чути було притамовані оклики: - Стій! Хто йде? (Скл., Легенд, начдив, 1957, 38); Про Альошу тим часом ніби зовсім забули.. Та то була тільки притамована ворожість, бо кожний уважав його так чи інакше за причину всіх неприємностей (Мик., Повісті.., 1956, 92); Притамований біль знов заворушився в душі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притамований | притамована | притамоване | притамовані |
Родовий | притамованого | притамованої | притамованого | притамованих |
Давальний | притамованому | притамованій | притамованому | притамованим |
Знахідний | притамований, притамованого | притамовану | притамоване | притамовані, притамованих |
Орудний | притамованим | притамованою | притамованим | притамованими |
Місцевий | на/у притамованому, притамованім | на/у притамованій | на/у притамованому, притамованім | на/у притамованих |