притемнений
ПРИТЕМНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притемнити. А ще можна, не кваплячись, обійти притемнені зеленою тінню вузькі алеї Історичного парку (Ткач, Жди.., 1959, 40); Ще здалеку він помітив, що вікна в будинку згасли. Лише з материної кімнати вибивалося притемнене завісками світло (Шовк., Людина.., 1962, 431); Я підбігаю до неї [коняки], прощаючись, охоплюю обома руками її голову і бачу, як у великих, роками притемнених очах стоїть людська печаль (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 151); // у знач. прикм. Часто згадувалася йому ніч, коли двоє принесли в притемнену горницю виліплену з сяйливого воску церкву (Загреб., Диво, 1968, 601); Притемнене сонце за хмарами диму Пливло, як по чорній, холодній ріці (Перв., І, 1958, 347).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притемнений | притемнена | притемнене | притемнені |
Родовий | притемненого | притемненої | притемненого | притемнених |
Давальний | притемненому | притемненій | притемненому | притемненим |
Знахідний | притемнений, притемненого | притемнену | притемнене | притемнені, притемнених |
Орудний | притемненим | притемненою | притемненим | притемненими |
Місцевий | на/у притемненому, притемненім | на/у притемненій | на/у притемненому, притемненім | на/у притемнених |