притихлий
ПРИТИХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до притихнути. А їх - дівчат - стоїть ціле коло, пообнімались - слухають, притихлі од музики (Головко, І, 1957, 299); Червнева ніч розкинула свої зоряні шати над таємниче притихлим степом, що стелився до синього виднокругу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 426); // у знач. прикм. І от, натомлені, притихлою ходою Вони вертаються (Рильський, І, 1960, 257); Олеся мовчки дивилась на притихлих школярів (Донч., Ю. Васюта, 1950, 79); Далі став помалу й дощик накрапати, і вогким холодком до хати зайшов притихлий вітерець (Л. Укр., І, . 1951, 306).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притихлий | притихла | притихле | притихлі |
Родовий | притихлого | притихлої | притихлого | притихлих |
Давальний | притихлому | притихлій | притихлому | притихлим |
Знахідний | притихлий, притихлого | притихлу | притихле | притихлі, притихлих |
Орудний | притихлим | притихлою | притихлим | притихлими |
Місцевий | на/у притихлому, притихлім | на/у притихлій | на/у притихлому, притихлім | на/у притихлих |