притлумлений
ПРИТЛУМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притлумити. Почнеться війна фанатична між недавніми спільниками... та є вона й тепер, хоч і притлумлена (Л. Укр., VIII, 1965, 247); // у знач. прикм. Плачуть гудки. І чуєш, як на цілому світі відповідають їм фабрики й заводи притлумленим тужливим криком: - Леніна нема... (Еллан, II, 1958, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притлумлений | притлумлена | притлумлене | притлумлені |
Родовий | притлумленого | притлумленої | притлумленого | притлумлених |
Давальний | притлумленому | притлумленій | притлумленому | притлумленим |
Знахідний | притлумлений, притлумленого | притлумлену | притлумлене | притлумлені, притлумлених |
Орудний | притлумленим | притлумленою | притлумленим | притлумленими |
Місцевий | на/у притлумленому, притлумленім | на/у притлумленій | на/у притлумленому, притлумленім | на/у притлумлених |