приточений
ПРИТОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приточити. Вискакував [Ванько] на вулицю - погратися з дітворою чи перед людьми похвалитись чобітками, дарма що приточені халявки на них красувались латками усіх кольорів (Стельмах, І, 1962, 207); Ваша історія з сойкою зовсім не до речі приточена (Фр., IV, 1950, 358).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приточений | приточена | приточене | приточені |
Родовий | приточеного | приточеної | приточеного | приточених |
Давальний | приточеному | приточеній | приточеному | приточеним |
Знахідний | приточений, приточеного | приточену | приточене | приточені, приточених |
Орудний | приточеним | приточеною | приточеним | приточеними |
Місцевий | на/у приточеному, приточенім | на/у приточеній | на/у приточеному, приточенім | на/у приточених |