притулений
ПРИТУЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до притулити. - Щось буде! - все говорив Сухобрус сам до себе, стоячи серед хати з пальцем, притуленим до лоба (Н.-Лев., І, 1956, 361); Внизу нікого не було. Двері, вивалені вибухом танка напередодні, стояли притулені до лутки (Голов., Тополя.., 1965, 464); Цю людину можна було б прийняти за майбутнього комісара санаторію, коли б на потемнілій марлевій пов'язці не звисала права рука, притулена ніжно, мов дитина, до грудей (Збан., Сеспель, 1961, 30); Ті чудові садочки, притулені на горах або сховані в западинах, були наскрізь пронизані сонцем, зеленіли до самого дна (Н.-Лев., II, 1956, 381); Тут і там у гущавині зелені траплялися.. портики, мальовничо притулені на берегах озерець (Смолич, І, 1958, 78); // притулено, безос. присудк. сл. Німці йдуть без касок, голови високо підстрижені, курточки розстебнуті, під ними голі груди, штанці куценькі, коліна й литки сухі, як курячі, до животів притулено новенькі автомати (Ю. Янов., І, 1958, 313).
2. у знач. прикм. Який притулився до кого-, чого-небудь. Якось надвечір Маланка вийшла з хати і наткнулась на Гафійку, що стояла притулена до одвірка (Коцюб., II, 1955, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притулений | притулена | притулене | притулені |
Родовий | притуленого | притуленої | притуленого | притулених |
Давальний | притуленому | притуленій | притуленому | притуленим |
Знахідний | притулений, притуленого | притулену | притулене | притулені, притулених |
Орудний | притуленим | притуленою | притуленим | притуленими |
Місцевий | на/у притуленому, притуленім | на/у притуленій | на/у притуленому, притуленім | на/у притулених |