притулятися
ПРИТУЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПРИТУЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИТУЛИТИСЯ, тулюся, тулишся, док. 1. до чого. Ставати, сідати, лягати, обпираючись об щось або прихиляючись до чого-небудь. Притуляється [Фатьма] до дерева і дивиться на море... (Коцюб., І, 1955, 396); - Це ти? - іще тісніше притуляється [жінка] до одвірка, щоб не впасти (Стельмах, II, 1962, 290); Доки мати підтягувала гніт у каганцеві (щоб виднішою була синові хата! ). Донько, притулившись до теплого комина і відігріваючи закляклі руки, стежив, як радісно шапарює по хаті Вутанька (Гончар, II, 1959, 140); // перев. чим і без додатка. Щільно притискатися, припадати до чого-небудь. Дівчина підходить до вікна й притуляється лобом до холодної шибки (Донч., V, 1957, 359); Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости і як потім прилазять за ними. І тілько притулиться, - так хвіст і прискаче сам знову (Мирний, І, 1954, 256); Старий Сулейман у білім халаті.. так притуливсь до надгробника, що його трудно було відрізнити від каменя (Коцюб., II, 1955, 125); - Я ще як малим був, то, бувало, пожену корову пасти, а сам сяду на землю, притулюсь вухом до телеграфного стовпа, слухаю, як він гуде різноголоса, і мрію (Ткач, Плем'я.., 1961, 76).
2. Тісно присуватися, пригортатися до кого-, чого-небудь; горнутися. Щось стало між нами. Я не смів притулитись до материних грудей, обняти сестру (Коцюб., II, 1955, 365); Вони мовчали, притулившись одне до одного (Донч., V, 1957, 477).
Притулятися (притулитися) губами до кого-чого - цілувати кого-небудь. Мати міцно обняла сина й притулилася губами до його опуклого лоба (Донч., Вибр., 1948, 295).
3. тільки док. Знайти собі притулок; поселитися. - Нема ж в мене родиноньки, ні до кого притулитися (Чуб., V, 1874, 146); Жив він, як і всі сімейні робітники, в невеличкім будиночку, що ділився на два приміщення, в одному з яких і притулилася його родина (Досв., Вибр., 1959, 310); * Образно. Хати, хати... А в кожній з них притулилося людське горе (Хотк., II, 1966, 316); // Приєднатися, пристати до кого-, чого-небудь. Пан Ригорович мав було покинути і своє боярство і притулитися до чужого весілля (Кв.-Осн., II, 1956, 218).
4. розм. Розміщуватися, розташовуватися, влаштовуватися де-небудь (перев. на невеликому, тісному просторі, в незвичному, незручному місці). Один по одному вони виходили з душної кімнати, від весільного столу, і притулялись перекурити на призьбі (Смолич, Мир хатам.., 1958, 61); Семен теж притулився оддалік під осмаленим деревом (Коцюб., І, 1955, 123); Село Шпитьки притулилося під горою: ми, значить, під'їжджаємо на німецькій штабній машині, зупиняємось із метою розвідати (Ю. Янов., І, 1954, 65); // перев. док., до чого. Розташуватися біля чого-небудь великого. - Давай, хоч з коліна вилупи! Плачу, бач, за те, що моя землянка притулились до панського глинища (Н.-Лев., І, 1956, 56); Біля низенької сірої хатинки, що притулилася до темної стіни башти, стояли, сиділи у сірих поіржавілих куртках рудокопи (Досв., Вибр., 1959, 317); Сосонка - невелике село. Рядочком хат воно притулилося до лісу, вперлося городами та садками в обидва береги Русавки (Зар., На.. світі, 1967, 13).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притуляюся | притуляємося |
2 особа | притуляєшся | притуляєтеся |
3 особа | притуляється | притуляються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притулятимуся | притулятимемося |
2 особа | притулятимешся | притулятиметеся |
3 особа | притулятиметься | притулятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | притулявся | притулялися |
Жіночий рід | притулялася | |
Середній рід | притулялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притуляймося | |
2 особа | притуляйся | притуляйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | притуляючись | |
Минулий час | притулявшись |