притухати
ПРИТУХАТИ1, ає, недок., ПРИТУХНУТИ і розм. ПРИТУХТИ, хне, док. 1. Поступово тухнути, переставати горіти, світитися. То притухав гніт, і на йому насилу тліла неначе синя вогнева горошина, то знов підіймав разом полум'я огневим язиком (Н.-Лев., І, 1956, 109); Коли бомба чи снаряд розривалися зовсім близько, електрика враз притухала й починала миготіти (Кучер, Голод, 1961, 109); Усі стежили, як вогонь поглинав м'ясо, притух у тому місці, де пролилось вино, й забуяв з новою силою (Скл., Святослав, 1959, 23); // Поступово переставати сяяти, блищати, світитися (про зорі, очі і т. ін.). Ось і вище сплива місяць. Притухають зорі... (Укр. поети-романтики.., 1968, 315); Аж притухли його чорні очі, а темне, смугляве лице стало ще темнішим (Н.-Лев., І, 1956, 118).
2. перен. Зменшуватися, послаблюватися в своєму вияві (про гнів, обурення); поступово зникати; // Поступово заспокоюватися. - Стривай, стривай! Якої пані Лашки? Напад, чи що, вчинила та завзята пані? - знов зацікавився старий, притухаючи в гніві (Ле, Наливайко, 1957, 351).
ПРИТУХАТИ2, ає, недок., ПРИТУХНУТИ і розм. ПРИТУХТИ, хне, док. Починати тухнути, псуватися (про харчові продукти).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притухаю | притухаємо |
2 особа | притухаєш | притухаєте |
3 особа | притухає | притухають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притухатиму | притухатимемо |
2 особа | притухатимеш | притухатимете |
3 особа | притухатиме | притухатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | притухав | притухали |
Жіночий рід | притухала | |
Середній рід | притухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притухаймо | |
2 особа | притухай | притухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | притухаючи | |
Минулий час | притухавши |