прихилений
ПРИХИЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прихилити 1-5. Він стояв на драбині, прихиленій до стіни, і порався біля рубильника (Хижняк, Тамара, 1959, 249); - Чого стовбичиш? - проказав Михайло, смикаючи мене за полу. Тільки тепер я відчув прихилену до мого плеча голівку Жабі (Досв., Вибр., 1959, 56); Двері хліва, де спав Денис, ледве прихилені (Тют., Вир, 1964, 242).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прихилений | прихилена | прихилене | прихилені |
Родовий | прихиленого | прихиленої | прихиленого | прихилених |
Давальний | прихиленому | прихиленій | прихиленому | прихиленим |
Знахідний | прихилений, прихиленого | прихилену | прихилене | прихилені, прихилених |
Орудний | прихиленим | прихиленою | прихиленим | прихиленими |
Місцевий | на/у прихиленому, прихиленім | на/у прихиленій | на/у прихиленому, прихиленім | на/у прихилених |