прихильниця
ПРИХИЛЬНИЦЯ, і, ж . Жін. до прихильник. Він почав заздрівати [помічати], що жінка й небога великі прихильниці козаків (Н.-Лев., VII, 1966, 103); Міріам повагом переходить майдан. Назустріч їй Йоганна, одна з прихильниць Мессії (Л. Укр., II, 1951, 122); Мені щастило : ставили, що хотіли й що могли. Головна причина, мабуть, була та, що нашою прихильницею .. була молода жінка пристава (Вас., Незібр. тв., 1941, 175); [Ізольда:] Еж я - прихильниця таланту вашого. Давно сказати про це хотіла вам (Тич., І, 1957, 314).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прихильниця | прихильниці |
Родовий | прихильниці | прихильниць |
Давальний | прихильниці | прихильницям |
Знахідний | прихильницю | прихильниць |
Орудний | прихильницею | прихильницями |
Місцевий | на/у прихильниці | на/у прихильницях |
Кличний | прихильнице | прихильниці |