прихистити
ПРИХИСТИТИ, ищу, истиш, док., перех., розм . 1. Надати притулок кому-небудь. - Лишилася сиротою, хто мені сказав ласкаве слово, хто приголубив? Тітка прихистила, й за те спасибі, а все ж спробувала б ти в неї пожити! (Донч., V, 1957, 290); [Гаральд (цілує край її сукні ):] Тобі клянусь служити чесно й твердо, - Чи прихистиш вигнанця, Інгігердо? (Коч., Я. Мудрий, 1946, 24); Він уважав за свій обов'язок допомагати цій сім'ї, що прихистила його в себе, оточила турботами і ласкою (Гжицький, Вел. надії, 1963, 23).
2. Захистити, сховати кого-небудь від чогось. Самі ж бульдозеристи тим часом збились у затінку, під польовим вагончиком. Тінь від вагончика така куца, що не може прихистити всіх (Гончар, Тронка, 1963, 70); Не цвістимуть більше в Новій Скваряві черешні, не прихистять уже закоханих, не вабитимуть захопленого дитячого зору (Літ. Укр., 31 .V 1968, 2).
3. рідко . Прийняти що-небудь для збереження, схову. - Чи нема де в вас прихистити та переховати крадену пшеницю на якийсь там час? (Н.-Лев., ІІІ, 1956, 172).
4. рідко . Певними діями допомогти здійсненню чого-небудь; прикрити. Ті троє .. бігли слідом за князем трохи оддаля, щоб на випадок загрози прихистити його відступ (Загреб., Диво, 1968, 514).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прихистищу | прихистистимо |
2 особа | прихистистиш | прихистистите |
3 особа | прихистистить | прихистистять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прихистив | прихистили |
Жіночий рід | прихистила | |
Середній рід | прихистило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прихистистімо | |
2 особа | прихистисти | прихистистіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прихистивши |