приязно
ПРИЯЗНО, діал. ПРИЯЗНЕ. Присл. до приязний. Максим кланявся їм і вітав їх голосно, приязно (Фр., VI, 1951, 25); Баба Горлиця сіла край ліжка, сумно і приязно глянула на Марину (Дмит., Наречена, 1959, 234); Семен та Мотря сиділи близенько одно коло одного. Вони приязно вели розмову (Коцюб., І, 1955, 46); І не знаю, Чого маленькому мені Тойді [тоді] так приязно молилось, Чого так весело було? (Шевч., II, 1963, 38); - Що ви-те мене заміж випихаєте? - жартівливо обізвалась Дарка, приязне подивившись на батька (Л. Укр., III, 1952, 668).