пробачатися
ПРОБАЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРОБАЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Усвідомлюючи провину, просити в кого-небудь поблажливості до себе. - Ти образив мене в класі при всіх товаришах, отже й пробачайся при всіх (Донч., V, 1957, 450); Швидко схопившись, він став допомагати підвестися своїй дамі, усердно [запопадливо] перед нею пробачаючись (Шиян, Баланда, 1957, 45); До лодій знову прийшли цареві мужі. Вони навіть пробачились, що не змогли прийти напередодні (Скл., Святослав, 1959, 139); Пробачились [Юра з матір'ю] перед учителем (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 181); // у формі 1 ос. одн. пробачаюсь. Уживається як вияв перепрошення. У цей час хтось постукав знадвору по нашому панциру [танка]: «Пробачаюсь, товариші, - одчиніться на хвилину» (Ю. Янов., І, 1954, 55).
2. кому. Не вважатися за провину, прощатися. Вона дівчинка не звичайна, а красуня, що їй усе пробачається, усе дозволяється за один її порух очей і вередливу посмішку (Тют., Вир, 1964, 449); Олександр Довженко колись писав, що письменникам не пробачаються погані книги, як генералам програні бої (Літ. Укр., 10.IX 1971,3); Синю, перев'язану шпагатиною папку в архів не відніс. Нехай це мені пробачиться (Логв., Давні рани, 1961, 11).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробачаюся | пробачаємося |
2 особа | пробачаєшся | пробачаєтеся |
3 особа | пробачається | пробачаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробачатимуся | пробачатимемося |
2 особа | пробачатимешся | пробачатиметеся |
3 особа | пробачатиметься | пробачатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пробачався | пробачалися |
Жіночий рід | пробачалася | |
Середній рід | пробачалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробачаймося | |
2 особа | пробачайся | пробачайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пробачаючись | |
Минулий час | пробачавшись |