пробуваний
ПРОБУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до пробувати; // у знач. ім. пробуване, ного, с. Те, що хтось зазнав на собі, попробував, випробував і т. ін. Є люди, яким важко перебороти в собі бажання кинутись з висоти - безодня їх втягує, заманює, кличе, щоб .. спробували ніколи не пробуваного... (Гончар, Тронка, 1963, 243); // пробувано, безос. присудк. сл. Коли б я взялась перекладати [«Торквемаду»], то, звичайне, віршами, інакше се б значило зложити зброю долі перед В. Гюго та ще й після того, як уже було пробувано свої сили на ньому (Л. Укр., V, 1956, 168).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пробуваний | пробувана | пробуване | пробувані |
Родовий | пробуваного | пробуваної | пробуваного | пробуваних |
Давальний | пробуваному | пробуваній | пробуваному | пробуваним |
Знахідний | пробуваний, пробуваного | пробувану | пробуване | пробувані, пробуваних |
Орудний | пробуваним | пробуваною | пробуваним | пробуваними |
Місцевий | на/у пробуваному, пробуванім | на/у пробуваній | на/у пробуваному, пробуванім | на/у пробуваних |