провинний
ПРОВИННИЙ, ПРОВИНЕН, винна, винне. 1. Винний у чому-небудь. Переказували, що .. на провинний полк чекає десь спереду дивізія, яка має арештувати його і виконати присуд (Вас., II, 1959, 44); Скажи мені, що провинен? Чи не люблю, як повинен? (Чуб., V, 1874, 168).
2. Те саме, що винуватий 2. Вслухаючись у розмови дорослих про чоловіків, жінок, про родинне життя, Клим підмічав у тоні цих розмов щось неясне, часом провинне (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 55); Провинний вигляд .
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | провинний | провинна | провинне | провинні |
Родовий | провинного | провинної | провинного | провинних |
Давальний | провинному | провинній | провинному | провинним |
Знахідний | провинний, провинного | провинну | провинне | провинні, провинних |
Орудний | провинним | провинною | провинним | провинними |
Місцевий | на/у провинному, провиннім | на/у провинній | на/у провинному, провиннім | на/у провинних |