провинно
ПРОВИННО, розм. Присл. до провинний 2. - Ви заблудились, - провинно почала говорити Катруся, - то я й подалась за вами (Гуц., З горіха.., 1967, 219); Маленький Клим бачив, що батько майже перед кожним з них провинно потирав м'які, ласкаві руки свої (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 10).